• Охтирське лісництво

  • Хухрянське лісництво

  • Солдатське лісництво

  • Груньське лісництво

  • Олешнянське лісництво

  • Велико-Писарівське лісництво

Новини
На Сумщині пройшли громадські слухання з оцінки впливу на довкілля
05.12.2018 11:00

На Сумщині пройшли громадські слухання з оцінки впливу на довкілля


На лісогосподарських підприємствах Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства відбулись громадські слухання з оцінки впливу на довкілля. Тривали вони впродовж трьох днів у період з 28 по 30 листопада. За цей час всі дванадцять лісгоспів області відзвітували з оцінки впливу на довкілля спеціального використання лісових ресурсів у порядку проведення рубок головного користування.

«Це новий вид узгодження, передбачений Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», який вступив у дію 18 грудня 2017 року і передбачає проходження підприємствами процедури по оцінці впливу на довкілля усіх рубок головного користування на весь термін лісовпорядкування, яке проводиться один раз у 10 років. В 2017-2018 роках у лісгоспах області проводились планові лісовпорядкувальні роботи, які визначили їх лісогосподарську діяльність  на період з 2019 по 2029 рік включно. З 1 січня 2019 року ми повинні працювати вже за проведеним лісовпорядкуванням», - говорить начальник відділу лісового господарства Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Омельченко.

Головуючим на проведених слуханнях був представник Міністерства екології та природних ресурсів України В'ячеслав Черненко.

«До слухань долучалась громадськість. Задавались питання, які здебільшого стосувались ведення лісівниками господарювання на землях природно-заповідного фонду. У цілому слухання прийшли спокійно. Всі лісгоспи представили   детальні, об'ємні звіти, які задовольнили присутніх слухачів. Вся процедура слухань відзнята на відео, як і  передбачає законодавство», - говорить Анатолій Омельченко.

Наразі, на лісогосподарських підприємствах області триває громадське обговорення з даного питання, яке завершиться 17 грудня.

За результатами всіх цих заходів лісгоспи мають отримати висновки з оцінки впливу на довкілля.

«Висновок видається Міністерством екології та природних ресурсів України на підставі цих процедурних моментів. Після чого, по отриманні висновку з оцінки впливу на довкілля  Міністерством екології та природних ресурсів України видається наказ про затвердження розрахункових лісосік», - продовжує начальник відділу.

Сподіваємось, що ця нова процедура узгоджень, яка додала чимало клопоту лісівникам, не завадить сумським  підприємствам розпочати у новому році роботу по новому лісовпорядкуванню.

Оновлено 05.12.2018 16:19
Детальніше...
 
У період введення воєнного стану лісогосподарські підприємства Сумщини працюватимуть у звичному режимі
30.11.2018 16:12

У період введення воєнного стану лісогосподарські підприємства Сумщини працюватимуть у звичному режимі, - Віктор Чигринець

У період введення воєнного стану лісогосподарські підприємства Сумщини працюватимуть у звичному режимі, - про це повідомив начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Чигринець.

Певні обмеження, які базуються на рішенні Ради національної безпеки та оборони в Сумській області, і будуть запроваджені на підприємствах, стосуються, здебільшого, організаційних питань.

Так, на період дії воєнного стану директорам державних підприємств управління необхідно постійно перебувати на зв’язку в зоні діяльності підприємства, а виїзд за межі області погоджувати з керівництвом управління. Також їм рекомендують утримуватись від взяття відпусток, а у непередбачуваних випадках -  погоджувати відпустку з управлінням.

У вихідні та святкові дні встановлюється чергування відповідальних працівників по лісгоспах та, безпосередньо, по управлінню, це, за необхідно для забезпечення, у разі потреби, вчасного інформування.

Нагадаємо, вчора, 28 листопада, Рада оборони Сумської області прийняла рішення про заборону полювання у восьми прикордонних районах області: Білопільському, Велико-Писарівському, Глухівському, Краснопільському, Путивльському, Сумському, Середино-Будському та Япільському. А також носіння форменого одягу працівниками державної лісової охорони та державної єгерської служби за відсутності відповідного посвідчення на всій території області.

Прес-служба Сумського ОУЛМГ

 
Наш обов’язок – постійно підтримувати українських військових та родини загиблих лісівників, - Володимир Бондар
30.11.2018 14:02

Наш обов’язок – постійно підтримувати українських військових та родини загиблих лісівників, - Володимир Бондар

Лісівники завжди, з початку військових дій на Сході України, підтримували та надавали допомогу українським військовим. І зараз, в умовах воєнного стану в частині областей, ми маємо активізувати цю підтримку. На цьому наголосив заступник Голови Держлісагентства Володимир Бондар під час засідання колегії відомства.

При розгляді питання щодо особливостей роботи державних лісогосподарських підприємств в умовах воєнного стану Володимир Бондар підкреслив, що головне зараз не створювати паніку, працювати чітко та злагоджено і сприяти, у разі необхідності, військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Заступник Голови Держлісагентства звернув особливу увагу на підтримку лісівників, які брали і зараз продовжують брати участь у військових діях на Донбасі.

«Ми маємо допомагати тим лісівникам, які повернулися, соціалізуватися. Підтримувати їх та їхні родини. Також вкрай необхідно постійно допомагати родинам загиблих на Сході лісівників. Це наш обов’язок перед тими, хто віддав своє життя за захист територіальної цілісності України», - наголосив Володимир Бондар.

Також під час колегії було поінформовано про особливості введення правового режиму воєнного стану та мобілізаційної підготовки.

Окрім того, під час засідання колегії розглянуто питання щодо організації взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації, а також ведення правової роботи на підприємствах Закарпатського, Черкаського та Чернігівського обласних управлінь лісового та мисливського господарства.

 

 
Все, що необхідно знати, про новорічні ялинки
29.11.2018 13:50

Все, що необхідно знати, про новорічні ялинки


Заготівля новорічних ялинок без шкоди для навколишнього середовища

Державні лісогосподарські підприємства розпочинають реалізацію новорічних ялинок, які заготовляються на спеціальних плантаціях або під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів. Такі методи мінімізують шкоду для навколишнього середовища.

Варто зазначити, що до сфери управління Держлісагентства належать 73% лісового фонду України, а тому забезпеченням новорічними ялинками займаються, крім підприємств Держлісагентства, ще різні лісокористувачі.

У галузі проводяться заходи для того, щоб задовольнити потребу в новорічних ялинках, не завдаючи шкоди для лісу:

- на площі близько 5 тис. га створені спеціальні плантації новорічних ялинок, де зростає 15 млн шт. хвойних дерев різних порід та віку;

- щороку в грудні передбачається проведення рубок догляду за лісом в загущених молодняках, де без шкоди для лісу можна вибрати (відсортувати) близько 1 млн. шт. новорічних ялинок;

- є можливість у достатній кількості забезпечити потреби в гілках хвойних порід для створення новорічних композицій, щоб прикрасити оселю оригінальним ялинковим букетом, не рубаючи все дерево.

Асортимент порід, які вирощуються в якості новорічних ялинок: сосна звичайна, сосна палласа (кримська), ялина європейська (смерека), ялиця біла (піхта).

Заготівля новорічних ялинок проводиться, враховуючи заявки торгівельних організацій та споживачів.

Оновлено 05.12.2018 16:20
Детальніше...
 
Підгодівля диких тварин в мисливських угіддях ДП «Охтирське лісове господарство» в грудні місяці 2017 року та січні-лютому місяцях 2018 року
29.11.2018 10:31

Підгодівля диких тварин в мисливських угіддях ДП «Охтирське лісове господарство»

В зв’язку з випаданням снігу та різким зниженням температури та різким похолоданням єгерська служба лісгоспу почала інтенсивну підгодівлю диких тварин.

 

Для підгодівлі диких тварин в зимовий період єгерською службою :

1. заготовлено слідуюча кількість кормів:

– сіна - 3т;

– зерновідходів - 15т;

– кукурудзи в качанах - 5т;

– віникового корму - 1 тис. шт.;

– солі - 600 кг;

– жолудів – 500 кг.

2. посаджено незбираємих полів:

– зернових - 1,5га;

– коренеплодів - 0,5га;

– створена захисна реміза – 0,16 га

Було закуплено 18 тонн кукурудзи в качанах. Велика подяка керівникам сільськогосподарських підприємств району, які надали спонсорську допомогу кормами для підгодівлі диких тварин в зимовий період, а саме:

– жому - 10т;

– силосу - 5т;

– кукурудзи в качанах - 5т;

– зерна кукурудзи – 5 т;

На даний час в мисливських угіддях викладені корма:

-          Сіна – 1т;

-          Віник. Корма – 300 шт;

-          Зерновідходи – 3т;

-          Кукурудза в качанах – 5 т;

-          Жолудь – 500 кг;

-          Сіль – 200 кг;

-          Жом – 10 т;

-          Силос – 5т.

Слід відмітити старшого єгеря Хухрянського лісництва Безноско О.І., єгеря Кучера О.М., єгеря Олешнянського лісництва Дяченко А.І., лісника єгеря Гузеватого Р.С., які активно займаються підгодівлею диких тварин.

Підгодівельні майданчики, годівниці  завжди закладені кормами, солонці повні солі. Також до підгодівельних майданчиків проявляють інтерес браконьєри, які не проти поласувати дичиною, з якими в мисливських угіддях ДП «Охтирське лісове господарство» ведеться жорстока боротьба. Так за 2018 рік було складено 17 протоколів 2019 року.

Підгодівля тварин буде проводитись до середини квітня 2019 року, по всіх єгерських обходах.

 

 

Провідний мисливствознавець Максюта І.М.

Оновлено 30.11.2018 09:40
Детальніше...
 
Воєнний стан в Україні 2018
27.11.2018 09:12

 
Епізоотична ситуація щодо Африканської чуми в Охтирському районі контрольована
20.11.2018 09:25

Епізоотична ситуація щодо Африканської чуми в Охтирському районі контрольована.

Випадків захворювання свиней ні диких, ні свійських не виявлено.

Єгерська служба, державна лісова охорона разом з ветеринарною службою проводять постійний моніторинг щодо захворювання диких свиней на Африканську чуму.  Постійно ведеться патрулювання лісових масивів на виявлення загиблих тварин. Загиблих тварин не виявлено.

Серед населення міста та району ведеться роз’яснювальна робота щодо попередження захворювання свиней на АЧС.

Єгерській службі та лісовій охороні заборонено тримати свиней в  домашньому господарстві.

Заборонене полювання мисливцям інших районів та областей з своїми мисливськими собаками.

Полювання на дикого кабана в мисливських угіддях ДП «Охтирське лісове господарство» проводиться тільки з працівниками ветеринарної медицини з обов’язковими відборами зразків на аналіз.

В ДП «Охтирське лісове господарство» створено дві групи в кількості 40 чоловік для проведення депопуляції дикого кабана. Дані бригади затверджені в райдержадміністрації.

На даний час в мисливських угіддях ДП «Охтирське лісове господарство» протягом 2018 року депопуляція дикого кабана не проводилася.

Єгерською службою та державною охороною постійно проводиться відстріл хижих та бродячих тварин в мисливських угіддях ДП «Охтирське лісове господарство». На даний час відстріляно:

- лисиць – 15 голів

- собак – 6 голів

- котів – 2 голови.

Оновлено 20.11.2018 09:26
 
Інформація про сказ
12.11.2018 11:00

УВАГА, пероральна імунізація диких м’ясоїдних тварин проти сказу в мисливських угіддях ДП «Охтирське ЛГ».

 

Охтирське, міськрайонне управління Головного управління Держпродспоживслужби інформує, що з 6 листопада 2018 року на території Сумської області почнеться компанія з пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин проти сказу.

Вакцину розкидатимуть з літаків над лісовими та польовими угіддями Сумської області, а також над мисливськими угіддями ДП «Охтирське ЛГ».

Приманка безпечна для людей і тварин, має вигляд невеликих брикетів розміром із сірникову коробку з запахом м’ясокісткового борошна, в середині желеподібна капсула з вакциною проти сказу.

Такі заходи забезпечать створення благополучного середовища щодо захворювання на сказ серед диких тварин, які є природним джерелом збудника сказу.

Процес імунізації буде проводитися під контролем єгерської служби та лісової охорони ДП «Охтирське ЛГ».

Прохання при виявленні приманок - не брати їх руками й не переносити з місць розкладання.

Начальник Охтирського міськрайонного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області.

 

 

Сказ – одна з найнебезпечніших вірусних хвороб спільних для тварин та людей.

Нозоареал сказу в світі має глобальний характер, проте роль окремих видів тварин неоднозначна. На початку ХХІ століття в більшості країн Європи головну роль, як джерело і резервуар інфекції, відіграють дикі м’ясоїдні тварини.

В Україні, завдяки впровадженню з 1956 р. широкомасштабної імунізації собак і здійсненню суворих ветеринарно-санітарних заходів, «вуличний» сказ, джерелом збудника якого були собаки, був ліквідований як епізоотія до середини 60-х років минулого століття. Проте, в цей період на території Європи, в т.ч. і України, розпочалась епізоотія сказу «природного» типу, де основним джерелом інфекції є червона лисиця (Vulpes vulpes).

Вогнища, які підтримуються лисицями, сформувалися в кінці 40-х років ХХ століття на території Східної Пруссії та в районі дельти Волги. Незважаючи на обмежуючі заходи (регулювання чисельності), сказ лисиць, просуваючись зі швидкістю 30-60 км в рік, до кінця 60-х років охопив фактично всю територію Європи [1, 2].

Розвиток епізоотії сказу «природного» типу відбувався аналогічно як в Україні, так і в країнах Західної та Центральної Європи. Відмічалась нерівномірна динаміка поширення інфекції в різні роки, циклічність спадів і підйомів епізоотії, що простежувалося до 1994 року.

В основі програм боротьби зі сказом природного типу в 60-70 роках ХХ століття були заходи, що спрямовані на зниження щільності популяції лисиць – основного джерела збудника інфекції. Проте такий вплив мав тимчасовий ефект, тому що популяція лисиць має здатність до швидкого відтворення. Було встановлено, що популяція лисиць, скорочена на 20 % – відтворюється через один рік, на 40 % – через два роки, на 60 % – 3 роки, а 70 % – 4 роки. Крім того, масове знищення лисиць було причиною порушення екологічної рівноваги в природі, змін в ланцюгах харчування різних видів тварин і призводило до значного розмноження мишовидних гризунів, що вимагало невідкладного вирішення [2].

Новою ерою в системі антирабічних заходів стала розробка перорального методу імунізації диких м’ясоїдних. Вперше на початку 70-х років ХХ століття можливість пероральної імунізації лисиць за допомогою атенуйованих вірус-вакцин показали G.M. Ваеr (1971) [1, 2], J.G. Debbie et al. (1972) [3] із Центру по боротьбі і профілактиці хвороб тварин (США). В подальшому в цьому напрямку почалися інтенсивні експериментальні дослідження в США, Канаді, Франції, Німеччині, Швейцарії.

Перше польове випробування методу пероральної вакцинації лисиць проти сказу було здійснене в Швейцарії в 1978-1982 pp. Дослідження сироваток крові лисиць в зоні проведення пероральної вакцинації продемонструвало протективну імунну відповідь у 60 % популяції лисиць, що дало можливість звільнити значну частину Швейцарії від сказу [4].

А з 1985 року в Європі під егідою ВООЗ при фінансовій підтримці Європейського союзу розпочалися широкомасштабні кампанії з пероральної імунізації лисиць проти сказу. Проведення цього заходу стало надзвичайно ефективним, що змінило і продовжує впливати на епізоотію сказу в Європі. Цей захід сприяв значному поліпшенню епізоотичної ситуації в країнах Західної та Центральної Європи і переміщенню центру епізоотії в Східну Європу. Фактично, станом на 2017 рік статус «вільних від сказу» отримали майже усі країни Європейського Союзу [5].

Проте, в країнах Східної Європи, де пероральна імунізація лисиць проти сказу не проводилась, або здійснювалась не регулярно і на незначних територіях, епізоотична ситуація продовжує залишатись напруженою. Це стосується таких країн як Російська Федерація, Білорусь та Україна [6-8].

В Україні кампанії з пероральної імунізації лисиць проти сказу почали впроваджувати в польових умовах в кінці 90-х років ХХ ст. Однак, у зв’язку із обмеженими фінансовими можливостями здійснювали в областях з високою превалентністю сказу. В 2001 році було застосовано 80 тис. доз вакцини Rabifox «Dessau» (Німеччина). ЇЇ було розподілено в шести областях, нажаль вакцинація була одноразовою і не принесла результату. В 2001-2003 роках проводилась пероральна імунізація лисиць в Одеській області вакциною із штаму «Внуково-32» (Україна). Кількість приманок з вакциною була недостатньою, через це вони розподілялись в основному біля лисячих нір. Вакцинація не дала очікуваних результатів. В Полтавській області в 2002-2005 роках здійснено три кампанії вакциною Рабівак ХТТ (Україна). Аналіз ситуації щодо сказу в Полтавській області за 2002-2005 роки показав, що кампанії не спричинили суттєвого її поліпшення.

В 2003-2004 роках здійснено три кампанії по пероральній імунізації лисиць в Джанкойському і Нижньогірському районах АР Крим. Імунізацію проводили рекомбінантною вакциною Raboral V-RG (Франція). Вивченням ефективності цього заходу встановлено високу ефективність споживання вакцини цільовими видами тварин, високу ступінь імунного захисту у лисиць, що сприяло створенню благополучної щодо сказу ситуації на вакцинованих територіях [9].

Враховуючи світовий досвід і позитивні результати пероральної імунізації диких м’ясоїдних в АР Крим за допомогою рекомбінантної осповакцини Raboral V-RG (Франція), з грудня 2006 року в Україні проводяться широкомасштабні кампанії пероральної вакцинації лисиць проти сказу із застосуванням рекомбінантної вакцини «Броварабіс V-RG» (Україна). Протягом 2006-2014 р. постійно проводилася кампанії з пероральної імунізації лисиць проти сказу на сході України: в Харківській, Сумській, Полтавській, Луганській та Донецькій областях, де вдалося суттєво зменшити кількість випадків сказу, особливо в дикій природі.

Крім цього, враховуючи транскордонну проблему сказу, з 2012 року в західному регіоні України (Львівська, Волинська і Закарпатська області) в прикордонних з Польщею та Угорщиною територіях проводиться пероральна вакцинація лисиць проти сказу також з використанням вакцини «Броварабіс V-RG» (Україна).

Отже, складна епізоотична ситуація щодо сказу в Україні вимагає радикальних заходів, серед яких одне з основних місць займає пероральна імунізація диких м’ясоїдних, ефективність якої доведена як в експериментальних, так і в польових умовах.

 

1. Біологія лисиць.


Лисиця звичайна або червона (Vulpes vulpes, syn. Vulpes fulva) – найбільш розповсюджений і широко відомий вид роду лисиць (Vulpes) родини Псові (Canidae). Звичайна лисиця розповсюджена вельми широко: в Європі на всій території, північній Африці (Єгипет та Алжир, Марокко, північний Туніс), більшій частині Азії (аж до північної Індії, південного Китаю та Індокитаю), в Північній Америці від арктичної зони до північного узбережжя Мексиканської затоки. В Україні червона лисиця зустрічається на всій території.

Червона лисиця – це м’ясоїдна тварина середнього розміру з родини собачих. Цей вид тварин легко адаптується до різних ареалів проживання. Їх багато водиться у фрагментарних та різнотипних середовищах проживання, включаючи міста, в яких тварини знаходять сховища та їжу. В усіх частинах свого ареалу лисиця віддає перевагу відкритій місцевості, а також районам, де наявні окремі гаї, переліски, а також пагорби та яри, особливо якщо взимку сніговий покрив в них є не занадто глибоким та пухким. Тому з усіх кліматичних зон більше всього лисиць живе в степовій та лісостеповій, а не в лісовій. Цей фактор має важливе значення при плануванні антирабічних протиепізоотичних заходів.

Лисиці переважно живуть парами. Розмір території існування складає від 40 до 400 га. Така варіація може залежати від індивідуальної домінантності і наявності їжі та домівки в ареалі, однак не вся територія використовується з однаковою частотою.

Найбільша активність лисиці припадає, в основному, на нічний час та сутінки (з менш активним періодом посеред ночі). Поведінка може легко змінюватися під час пошуку їжі. Джерела їжі можуть бути різноманітними: дрібні ссавці, птахи, комахи, земляні черв’яки, рослини, трупи тварин тощо. Серед їжі, яку вживає лисиця, виявлено більше 400-а видів лише тварин та кілька десятків видів рослин. Однак, основу харчування становлять дрібні гризуни, головним чином полівки.

Самки мають одну тічку на рік, а репродуктивний вік починається з 10-и місяців. На території України парування відбувається з середини грудня до середини лютого. Період вагітності 53 дні, з піком народження лисенят в кінці березня. Розмір середнього виводка – від чотирьох до п'яти, лисенята народжуються сліпі й глухі. До 4 тижнів лисенята харчуються материнським молоком, а потім їх поступово відлучають для звикання до твердої їжі. В цьому віці лисенята вперше виходять з нір. Вони споживають великий асортимент твердої їжі з 5-6 тижнів, і поступово стають більш незалежними протягом літа.

Розселення відбувається переважно у віці 6-11 місяців (від серпня до березня). Молоді самці розбігаються раніше і подалі. Пропорція розселення залежить від щільності популяції. Також на розселення значною мірою впливає рівень людської діяльності та урбанізація.

Враховуючи високу чутливість вірусу сказу до лисиць, і особливості екології лисиць, жодні інші види тварин не відіграють істотної ролі в підтриманні хвороби в природних нозоареалах, хоча чисельні види домашніх і диких ссавців (коти, собаки, вовки, рисі, багато видів куницевих, борсуки, косулі, єнотовидні собаки тощо) піддаються інфікуванню й можуть бути джерелом збудника інфекції.

З екологією червоної лисиці пов’язане сезонність прояву захворювання на сказ диких тварин. На території України виявлено два підйоми захворюваності сказом серед диких тварин: високий підйом, співпадає з періодом гону у лисиці та проявляється в лютому-квітні; менший – в грудні.

В літній період, коли червона лисиця виховує свій молодняк і рух їх обмежений, кількість захворювань на сказ зменшується. Восени за рахунок збільшення щільності популяції червоної лисиці (підростаючий молодняк) формується новий підйом епізоотії, пік якого припадає на грудень. Тобто, зміна щільності популяції безпосередньо обумовлює циклічність підйомів епізоотії сказу «природного» типу.

Збереження вірусу сказу в природі визначається тривалістю інкубаційного періоду хвороби в лисиць. У червоної лисиці він може бути до 15-и місяців, чого цілком достатньо для підтримки епізоотичного процесу на рівні спорадичних випадків в міжепізоотичні періоди. Середня тривалість інкубаційного періоду як правило не перевищує 30 днів. Фаза захворювання може тривати до 14 днів. Вірус сказу розмножується в головному мозку, ретроградно потрапляє до слинних залоз і передається через укус.

Клінічними симптомами сказу у лисиць є анорексія та зміна поведінки. Основною видимою ознакою змін у поведінці є втрата страху перед людьми, що робить лисиць більш помітними, хоча агресія до людей проявляється досить рідко. Інфекція сказу у лисиць закінчується летально.

Коли вірус сказу заноситься на території, що вільні від сказу, або через контакт зараженої лисиці із здоровими лисицями, або контакти з безпритульними тваринами, захворювання досить часто призводить до загибелі більшості резидентних лисиць, що знижує щільність місцевої популяції нижче за порогові значення, які забезпечують персистенцію сказу.

Проте, територія через короткий проміжок часу повторно заселяється через міграцію лисиць із сусідніх областей і високий репродуктивний потенціал виду. Загалом, відбувається динамічна рівновага між ділянками без популяції лисиць, територіями без інфікованих лисиць, або лисиць із тривалим інкубаційним періодом, і територіями з активними центрами прояву інфекції, де швидко зменшується їхня чисельність. Здорові тварини, або тварини в інкубаційному періоді хвороби, поширюються в усіх напрямках на менш населені лисицею території. В результаті, вірус сказу зберігається в популяційній груповій моделі червоної лисиці не призводячи до її знищення, однак зменшуючи загальну чисельність.

Епідеміологія сказу і екологічні особливості червоної лисиці пояснюють, як цей вид тварин може бути і жертвою, і резервуаром хвороби, що дає можливість здійснення контролю сказу завдяки пероральній антирабічній вакцинації.

2. Вакцини для пероральної імунізації.

Основою успіху пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин проти сказу є використання безпечних і високоімунних вакцин, які повинні відповідати таким вимогам:

-       створювати специфічний імунітет при пероральному застосуванні;

-       не повинні викликати захворювання у молодих тварин (у віці 3-6 місяців) при пероральному введенні 10-и кратної дози;

-       не повинно бути виділення вакцинного вірусу сказу зі слиною, або іншими секретами;

-       бути безпечними як для цільових видів тварин, так і для інших тварин, які можуть вживати принаду;

-       бути безпечними для людини;

-       бути безпечними для навколишнього природного середовища;

-       бути стабільними при зберіганні і термостабільними в польових умовах.

В експериментальних і польових умовах для пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин проти сказу використовують два типи вакцин: модифіковані живі вакцини і рекомбінантні вакцини.

Імуногенність модифікованих живих вакцин залежить від штаму вірусу сказу, який використовується при виготовленні вакцини і його кількості (титру).

Модифіковані живі вакцини створені на основі штаму SAD і його похідних: ERA, SAD-Bern, SAD В19, Внуково-32, SAD P5/88 та мутанти SAG-1 і SAG-2.

Захисний ефект модифікованих живих вакцин в першу чергу залежить від кількості вірусу у вакцині. При використанні вакцини із штаму Внуково-32 Гришок Л.П. із співавт. [10] встановили, що найбільш ефективною є вакцина із титром вірусу 7-8 lg ЛД50/0,03 см3. Аналогічні результати отримані при випробуванні вакцини із штаму SAD B19 в Німеччині [11].

Недоліком модифікованих живих вакцин, пов’язаних із штамами SAD, є залишкова патогенність для дорослих мишей (при інтрацеребральному, внутрішньом’язовому та пероральному введенні).

Так, при польових випробовуваннях в Швейцарії вакцини із штаму SAD-Bern зареєстровано 3 випадки сказу, викликаних вакциною (у лисиці, кота і кам’яної куниці), крім того, встановлена загибель двох із чотирьох бабуїнів після орального введення вакцини із штаму SAD-Bern [12].

В зв’язку з цим, ВООЗ рекомендує людям [13], які працюють з модифікованими живими вакцинами і мають ризик зазнати її дії, проводити перед експозиційну профілактичну імунізацію, а люди, що випадково контактували з вакциною (через рот, ніс, очі або рану), повинні отримати постекспозиційне антирабічне лікування. З 2001 по 2006 рр. було зареєстровано 4 випадки сказу у лисиць в Німеччині під час моніторингу кампанії вакцинації лисиць з вакциною на основі штаму SAD B19. Два випадки сказу в лисиць були виявлені в Австрії, де використовували штам SAD P5/88. В 2009 р. в Словенії було зафіксовано два випадки сказу лисиць через вакцину на основі штаму SAD B19.

Новою ерою у боротьбі проти рабічної інфекції є розробка і впровадження рекомбінантних вакцин. Найбільш вивченою і безпечною є вакцина V-RG, яка була створена шляхом введення гена глікопротеїну (G) вірусу сказу із штаму ERA в ген тимідинкінази вірусу віспи корови (штам Копенгаген) [14, 15]. Глікопротеїн вірусу сказу є єдиним вірусним протеїном, який присутній на зовнішній поверхні вірусної мембрани. Науковими дослідженнями встановлено, що ізольований глікопротеїн захищає тварин проти сказу. Саме тому глікопротеїн вірусу сказу був використаний при конструюванні маркованої вакцини [16].

Безпека продукту V-RG, порівняно з іншими аналогічними вакцинами, стоїть на першому місці. Після вакцинації оральним методом, вірус виявляють протягом перших 48 годин тільки в гландах, слизовій оболонці щоки і м’якому піднебінні. Титри вірусу були виявлені на дуже низькому рівні, що може бути свідченням певної вірусної реплікації, яка відбувається локально і на дуже низькому рівні. Той факт, що рекомбінантний вірус володіє певним тропізмом, мінімізує ризик повторної комбінації з іншими ортопоксвірусами. Крім того, немає жодного відомого резервуара вірусів цього роду серед диких тварин. Ортопоксвірус вісповакцини штаму Копенгаген утворився в результаті незалежної еволюції від вірусу-прабатька - вірусу віспи корови.

Порівняльні дослідження різних пероральних вакцин проти сказу були проведені в Бельгії, Франції, Німеччині, Італії та Швейцарії в 1999 р. та порівняльне контрольне випробування в Італії влітку 2000 р. одноразовими партіями рекомбінантної вакцини (V-RG) і трьома вакцинами проти сказу із штамів SAG-2, SAD B19 і SAD P5/88. Вакцини були перевірені на 21-й день після розміщення в різних умовах (тінь, напівтінь, сонячне світло). Визначали стабільність за вірусним титром і фізичну стабільність оболонки принади щодо впливу різних температур, сонячного світла та опадів.

Термостійкість – це важливий елемент якості вакцини при використанні в польових умовах, на що звертали увагу дослідники [17]. Під час оцінки впливу різних температур на стабільність інфекційної активності вакцинних штамів було встановлено, що за температури нижче 30 °С, титр вірусу в вакцинах з атенуйованих штамів поступово зменшувались протягом 3-тижневого періоду спостереження, однак відмічали втрату титру при впливі високих температур (30°С або вище), хоча рекомбінантна вакцина V-RG зберігала захисний титр при всіх температурах.

Отримані в дослідах результати продемонстрували практичну необхідність досконального планування і дотримання строків проведення кампаній з пероральної вакцинації диких м’ясоїдних тварин – весною і восени, коли температура навколишнього середовища не вище 20 °С, що дає змогу підтримувати протягом тривалого часу інфекційну активність вакцинного вірусу не залежно від типу застосованої вакцини.

3. Програма пероральної вакцинації диких м’ясоїдних тварин проти сказу.

 

Планування програми (кампанії) є запорукою успіху пероральної імунізації диких тварин проти сказу. Цей документ обов’язково повинен містити інформацію про територію, на якій планується імунізація лисиць, її площу, кількість необхідної вакцини із розрахунку не менше, ніж 20 доз-приманок на 1 км2.

Програма повинна передбачати підготовчий період, проведення кампанії і оцінку її ефективності, а також строки виконання робіт і відповідальні особи. Повинна бути обрахована вартість програми, в яку входить вартість вакцини, а також додаткових витрат, пов’язаних з виконанням робіт з розкладання принад з вакциною, а саме: вартість пального, засобів індивідуального захисту, деззасобів, оплата праці тощо. Крім цього, повинні бути передбачені витрати на проведення контролю ефективності пероральної імунізації диких тварин проти сказу, а саме: моніторинг та аналіз епізоотичної ситуації щодо сказу в зоні здійснення пероральної вакцинації, відстріл диких м’ясоїдних тварин в зоні проведення вакцинації, відбір проб сироваток крові і зубів, надсилання отриманого матеріалу до спеціалізованої лабораторії, дослідження сироваток крові на наявність антирабічних антитіл і зубів на наявність тетрациклінового маркеру.

Програма узгоджується і затверджується Держпродспоживслужбою України із визначеним координатором проведення пероральної імунізації диких м’ясоїдних проти сказу.

Для ефективної розробки програми передбачається створення спеціальної робочої групи з її реалізації із залученням відповідних фахівців щодо проведення польових випробувань, діагностики сказу, титрування вакцини, оцінки споживання принади, визначення напруженості антирабічного імунітету і дослідження зубів відстріляних лисиць на наявність тетрациклінового маркера.

 

#s3gt_translate_tooltip_mini { display: none !important; }
Оновлено 12.11.2018 11:26
 
Перенесення полювання на 10.11.2018
31.10.2018 10:43

В зв'язку з погодніми умовами, неопалим листям та великою кількістю грибників в мисливських угіддях ДП "Охтирське лісове господарство" перенести колективне та облавне полювання на диких парнокопитних звірів на 10 листопада 2018 року.

 

Оновлено 31.10.2018 10:46
 
<< Первая < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Последняя >>

Страница 8 из 33